Шаблон:Головна стаття/Цікавинки

Перший табір скаутів

Табір на острові Броунсі – перший експеримент Бі.Пі. – став справжнім відкриттям для усіх. Розвиваюча діяльність й активні методи, які застосовувалися там, стали основою сучасного скаутинґу.

На острові Бі.Пі. вирішив зібрати разом хлопчиків з різних за соціальним статусом сімей, щоб подивитися, як швидко в них зав'яжуться дружні стосунки й що із цього вийде. У групу Бі.Пі. входили його діти, діти друзів й інші хлопці.

У листах до хлопчиків та їхніх батьків Бейден-Пауел докладно виклав освітній метод і схему діяльності табору. Кожен, хто перебував у таборі, повинен був у відповідності з інструкцією навчитися лісового мистецтва, особистій економії, спостережливості, дисципліні, взаємодопомозі, витримці, виховати в собі почуття товариськості й патріотизму. Хлопцям Бі.Пі. надав таблицю режимного часу, список із необхідними інструментами і спорядженням відповідно до потреб на острові, а також іншу потрібну й корисну інформацію.

Зрозуміло, діти, що прийшли у табір, не мали якогось певного однострою. Бі.Пі. започаткував перші елементи однострою і знаки відмінності: члени кожного з патрулів носили на плечі вовняний вузол різних кольорів: вовки – блакитний, бики – зелений, леви – жовтий, ворони – червоний, а кожен патруль мав прапор із зображенням цієї тварини.

В усіх хлопчиків був латунний знак з лілією, що кріпився на піджак. Після того, як скаути проходили певні тести (в'язання вузла, розпізнавання слідів тощо), їм видавався ще один латунний значок (вони носили його нижче, ніж перший), а також свисток із написом "Будь готовий!". Коли хлопчики досягали більш високого результату, вони отримували шийну хустку або краватку кольору "хакі".

Скаути практикувалися бути гарними слідопитами, тренували свою спостережливість, в'язали морські вузли і вправлялися у пожежній справі, вчилися розводити багаття й слухали захоплюючі розповіді про прапор, морські традиції, подорожі тощо. Щодня у таборі проходили спортивні ігри, наприклад, баскетбол, чисто імпровізована гра, що сприяла зміцненню мускулів і тренувала подих. Необхідний і важливий елемент життя в таборі – обов'язковий "вечірній туалет", коли хлопчики займалися особистою гігієною, чистили й ремонтували одяг, своє похідне спорядження.

Часто проводилися різноманітні змагання між патрулями, і переможцям вручався приз, наприклад, приз за кращий гербарій або за виявлену кмітливість і спостережливість. У іншому разі приз міг бути індивідуальним і нагороджували ним за індивідуальні вправи: наприклад, треба було розпізнати сліди тварин, або по різнобарвних клаптиках тканини, розкиданим заздалегідь по гілках дерев, розгадати певну зашифровану загадку. Крім того, у цьому таборі.

Багато змагань і конкурсів зі спостережливості, витривалості в стресових ситуаціях, випробовування сили волі проводив у цьому першому скаутському таборі Бі.Пі. Увесь день перебуваючи поруч зі своїми однолітками, хлопчики краще пізнавали не тільки своїх нових друзів, а й себе. Досить часто Бі.Пі. спостерігав за ними зі сторони й робив цікаві висновки, про що й розповідав у своїх щоденниках, що пізніше публікувалися у його книгах.

От деякі із цих заміток.

"Велика група хлопців розбивається на дрібні, по 5 чоловік у кожній, котрі називаються "патрулями". Усередині кожного патруля є старший хлопчик – це його лідер. Патрульний лідер бере на себе відповідальність за життя патруля протягом усього таборового часу. Патруль – це невеликий колектив для роботи, для розваг й одночасно самостійний маленький табір".

"Хлопчаки дають присягу: гідно й чесно додержуватися певних принципів. Відповідальність, конкуренція та змагання відразу закладають гарні й корисні навички, сприяють самовдосконаленню хлопців. Вся група розвивається в прогресивному плані під впливом Скаутинґу".

"Щодня один з патрулів буває у варті, інший шукає місце для привалу, інші зайняті добуванням і готуванням їжі тощо. Кожен скаут має особистий одяг, вовняну ковдру, кухонні приналежності й ніж. Як тільки патруль прибуває на нове місце, швидко обладнується привал, вариться їжа й виставляється варта на ніч".

"Ми знайшли кращий спосіб створення таборових інструкцій. Це – початкове обговорення задумів на вечірньому "таборовому багатті" з наступною демонстрацією вже готових завдань за півтори години до сніданку. Запевняю вас, це набагато ефективніше, аніж формальні лекції".

"Практика завжди вносить щось нове в теорію".

"На "таборовому багатті" хлопці можуть довідатися багато цікавого й досить цінного про істот, що вночі залишили сліди неподалік".
"Наступного ранку, коли ми вчимося розпізнавати сліди у різних місцевостях, ми показуємо, як потрібно читати їх і які варто робити помітки біля цих слідів".

"Після полудня проходить гра "Слід-олень". Суть її така: спочатку "хлопці-мисливці" й "хлопець-олень" розбігаються в різні сторони, "олень" ховається. Через двадцять хвилин "хлопці-мисливці" починають переслідування "оленя" по його слідах. Кожен "мисливець" має у своїй сумці по чотири тенісних м'ячі, якщо він уразить оленя трьома м'ячами, олень вважається вбитим. "Мисливець" вважається вбитим, якщо "олень" уразить його одним м'ячем".

"У таборі зібралися не найкращі хлопці, а будь-яка "важка" дитина – проти дисципліни. Але дисципліна виявилася досить задовільною. На першому місці в хлопчиків завжди були честь і відповідальність, вони намагалися зробити будь-яку справу якнайкраще".

Досвід об'єднання у одному колективі різних у соціальному і духовному плані хлопчиків став визначальним у подальшій роботі Бі.Пі. З цього досвіду виросла ідея основного правила скаутського Закону: "Скаут – друг для всіх і брат для кожного скаута".

За матеріалами Офіційного Сайту Спілки дитячих та юнацьких організацій м. Києва СПОК