156
редагувань
м (Бот: Автоматизована заміна тексту: (-<noinclude>.*</noinclude> +)) |
м (Бот: Косметичні зміни) |
||
Рядок 5: | Рядок 5: | ||
| інші_імена = отець Іван Гриньох | | інші_імена = отець Іван Гриньох | ||
| псевдонім = Всеволод, Герасимівський, Данилів, І. М. Настасин, І. В. Діброва, І. М. Коваленко | | псевдонім = Всеволод, Герасимівський, Данилів, І. М. Настасин, І. В. Діброва, І. М. Коваленко | ||
| прізвисько = «архидідько Йонас» у «[[Пласт (організація)| | | прізвисько = «архидідько Йонас» у «[[Пласт (організація)|Пласті»]] | ||
| зображення = Гриньох.jpg | | зображення = Гриньох.jpg | ||
| розмір_зображення = 200px | | розмір_зображення = 200px | ||
Рядок 49: | Рядок 49: | ||
[[Народна школа|Народну школу]] закінчив у Павлові, а середню — в [[Львівська академічна гімназія|Українській академічній гімназії у Львові]]. Богословські студії розпочав у [[Український католицький університет|Львівській богословській академії]] [[1926]]–[[1930]]. У [[1930]] році продовжив навчання в [[Інсбрук]]у, де захистив докторську працю латинською мовою ''«De ultima Metropoliae Halicensis restauratione 1806—809»''. У [[1932]]–[[1933]] рр. навчався на філософському факультеті в Інсбруку, вивчаючи християнську [[Філософія|філософію]], [[Психологія|психологію]] та [[Соціологія|соціологію]]. Вивчення цих дисциплін Іван Гриньох продовжив у [[1933]]–[[1934]] в [[Мюнхен]]і, працюючи рівночасно в Інституті психології. У згаданому інституті написав працю ''«Psychologie der Fehler in fremdsprachlichen Schularbeiten».'' | [[Народна школа|Народну школу]] закінчив у Павлові, а середню — в [[Львівська академічна гімназія|Українській академічній гімназії у Львові]]. Богословські студії розпочав у [[Український католицький університет|Львівській богословській академії]] [[1926]]–[[1930]]. У [[1930]] році продовжив навчання в [[Інсбрук]]у, де захистив докторську працю латинською мовою ''«De ultima Metropoliae Halicensis restauratione 1806—809»''. У [[1932]]–[[1933]] рр. навчався на філософському факультеті в Інсбруку, вивчаючи християнську [[Філософія|філософію]], [[Психологія|психологію]] та [[Соціологія|соціологію]]. Вивчення цих дисциплін Іван Гриньох продовжив у [[1933]]–[[1934]] в [[Мюнхен]]і, працюючи рівночасно в Інституті психології. У згаданому інституті написав працю ''«Psychologie der Fehler in fremdsprachlichen Schularbeiten».'' | ||
Він був активним членом «[[Пласт (організація)| | Він був активним членом «[[Пласт (організація)|Пласту»]] з [[1920]] р.: перейшов різні функції на постах юнацького провідника та виховника — братчика у новацьких роях. Курінний 43-го, і врешті 7-го куреня ''ім. короля Данила''. Коли [[1929]] р. у стінах [[Львівська духовна семінарія Святого Духа|Греко-Католицької Духовної семінарії у Львові]], таємно постав пластовий курінь, названий за його пропозицією 13-м куренем ''ім. Володимира Великого'', всі члени зобов'язалися тримати це в таємниці, і поки І. Гриньох був курінним, таємниця залишалася не розголошеною. | ||
У 1930 році відбувся літній пластовий мандрівний табір, що тривав 4—5 тижнів. На жаль, наступного року ректор, довідавшися про існування «Пласту» в стінах семінарії, заборонив куреню далі існувати. [[1930]] року І. Гриньох пристав до Великого Племені «Лісових Чортів», де отримав псевдонім — «архидідько Йонас». Поява рою І. Гриньоха на студентському форумі Львова як духовного опікуна стала особливою подією. Своїми проповідями виявляв глибину й динамічну силу свого мислення й знання: полонив слухача, цебто студентську молодь, яка тоді захоплювалась домінуючими ідеями [[волюнтаризм]]у та [[Інтегральний націоналізм|інтегрального націоналізму]]; спрямовував молодь на правильні «рейки» боротьби за незалежність українського народу. Він неперевершено володів словом — і його недільні проповіді були глибоко осмислені й насичені релігійно-духовним та патріотичним змістом. Така його діяльність дала підставу польським урядовим чинникам його заарештувати та утюремнити аж до розвалу [[Польща|Польщі]]. | У 1930 році відбувся літній пластовий мандрівний табір, що тривав 4—5 тижнів. На жаль, наступного року ректор, довідавшися про існування «Пласту» в стінах семінарії, заборонив куреню далі існувати. [[1930]] року І. Гриньох пристав до Великого Племені «Лісових Чортів», де отримав псевдонім — «архидідько Йонас». Поява рою І. Гриньоха на студентському форумі Львова як духовного опікуна стала особливою подією. Своїми проповідями виявляв глибину й динамічну силу свого мислення й знання: полонив слухача, цебто студентську молодь, яка тоді захоплювалась домінуючими ідеями [[волюнтаризм]]у та [[Інтегральний націоналізм|інтегрального націоналізму]]; спрямовував молодь на правильні «рейки» боротьби за незалежність українського народу. Він неперевершено володів словом — і його недільні проповіді були глибоко осмислені й насичені релігійно-духовним та патріотичним змістом. Така його діяльність дала підставу польським урядовим чинникам його заарештувати та утюремнити аж до розвалу [[Польща|Польщі]]. |